Сашко Каратаєв з шести місяців був позбавлений батьківської опіки. Таких історій сотні, але цю робить унікальною сам Сашко та його цілеспрямований характер.
В інтернатах діти навчаються лише до 9-го класу, та Саша продовжив навчання – закінчив вечірню школу й отримав повну середню освіту. Потім він самостійно вступив на санітарно-технічний факультет Харківського національного університету будівництва й архітектури. Цього року хлопець успішно закінчив 4-й курс й отримав диплом бакалавра. Здавалося б, звичайний розвиток подій, але мало хто з випускників інтернатів може такого досягти.
Далі постало питання, де Сашкові жити. Згідно з чинним законодавством, після закінчення 4-го курсу він не може залишатися в університетському гуртожитку. Небайдужі люди намагалися допомогти Сашкові отримати житло від держави, яке належить йому за законом. Урешті хлопцеві запропонували оселитися у напівзруйнованому будинку без комунікацій та електрики в далекому селі. Фактично від початку навчального року Сашкові довелося б жити на вулиці.
Свою стипендію та пенсію за інвалідністю (Сашко інвалід II групи по зору) він відкладав, а влітку працював вожатим у таборі відпочинку. Хлопець навіть поклав деяку суму на депозитний рахунок у банк й отримував додатковий дохід.
Накопичених коштів вистачило, щоб сплатити 40 % вартості маленької квартирки в новому будинку практично в центрі Харкова. Ці 12 квадратних метрів були мрією Сашка.
Благодійний фонд Plarium покрив 60 % вартості помешкання, яких не вистачало, і тепер у хлопця є можливість закінчити 5-й курс, знайти роботу і здобути незалежність, якої він так прагне.
Коли Сашко вперше побачив новий будинок, у його очах ми прочитали радість, щастя, легке збентеження й величезну вдячність. І нехай у квартирі все ще йде ремонт і поки що там немає меблів, ми раді, що тепер у житті цього чудового хлопця стало однією реалізованою мрією більше.