Як перетворити 3D модель у 800-кілограмового робота

статті
12.04.2017

article image

Знайомтеся, це «Молот» – стратегічний юніт із гри «Правила війни».

3D модель робота була створена ще 5 років тому. Вона має 180 тисяч полігонів, 440 елементів і 5 основних текстурних листів по 4К кожен. Проте зараз це вже не просто 3D модель, а справжній 3-метровий 800-кілограмовий велетень з плоті і крові. Точніше, з металу і металу.

«Молота» зробили Саша, Андрій і Сергій – ковалі зі стажем. Вони кажуть, що їхня кузня стала чимось на кшталт арт-студії. Ми публікуємо історію хлопців про те, як робот «Молот» з’явився на світ.

Як почали створювати робота

Зазвичай ми працюємо над ексклюзивними замовленнями. Беремося за те, що нам цікаво, і постійно шукаємо більш складні проекти.

Нас цікавить те, чого ще ніхто не робив. Спершу ми з’ясовуємо основні складнощі проекту, а потім стаємо до роботи. У нашому портфоліо вже є кілька таких робіт. Наприклад, Сергій якось створив складні готичні обладунки. А спеціально для Євро-2012 ми викували 4-метрову скульптуру жінки, яку було встановлено на одному з харківських проспектів. Ще ми робили фігуру коня, половина якого була виконана в реалістичній манері, а друга половина – в стилі стімпанк. Ми неодноразово переконувалися, що труднощі, перед якими відступають інші, можна подолати, – було б бажання.

Співпрацю з компанією Plarium ми почали з невеликою завдання – аптечки з гри Half-Life. Зараз ця аптечка висить на парковці Plarium Kharkiv. А вже наступним замовленням від Plarium був «Молот». Ми отримали 3D модель, скріншоти і відео за участі робота.

У нас не було необхідного досвіду для проектів такого масштабу, але ми знали, що отримаємо його в процесі. У цілому над «Молотом» ми працювали 2 роки, проте зараз виконали б таке замовлення за 6 місяців.

Як ми готували матеріали

Спочатку ми дотримувалися старого підходу: роздруковували зображення, переносили розміри на папір і різали метал болгаркою. Але після того, як на створення однієї стопи пішло кілька тижнів і набагато більше матеріалів, ніж очікувалося, ми усвідомили, що потрібно шукати альтернативний метод.

На допомогу прийшли програми, що роблять розгортку моделі. З такої розгортки потім створюється паперкрафт. Проте в нашому випадку замість паперу мав бути метал.

За допомогою 3ds Max ми розібрали робота на деталі, і зробили розгортку 3D моделі в Pepacura. Потім почали готувати матеріали для лазерного нарізання й вивчати SolidWorks.

Щоб виготовити необхідну кількість деталей, потрібно було зробити 1,5 кілометри надрізів на сталевих 26-міліметрових аркушах розміром 1х2 метри.

article image

Працівники фірми, яка займається лазерним нарізанням, дуже здивувалися нашому замовленню, адже зазвичай вони виготовляють корпуси для зварювальних апаратів. Особливо їх вразила кількість деталей – більше 3000.

Лише коли нарізані елементи надійшли до нашої майстерні, ми по-справжньому усвідомили масштаб роботи. Через величезні купи звалених деталей у майстерні ніяк було пройти. Цілий тиждень пішов на сортування і маркування. Страшно було уявити, скільки часу знадобиться на роботу.

article image

article image

Як ми збирали робота

Ми поділили процес збирання на етапи. Кожну частину робота ми збирали окремо. При цьому одна частина могла складатися з 20–30 з’єднаних між собою деталей.

Базовий елемент, на якому все тримається, змоделювали в 3ds Max, а потім зібрали його з труб. Конструкція мала бути розбірною, тому ми придбали міцні труби для каркасу, а решту блоків зробили навісними.

Лазером ми вирізали тільки контури деталей, тому всі згини потрібно було робити вручну. Ми переносили пунктирні лінії згинів з Peparura на залізні деталі, а потім, щоб метал став податливішим, робили надпили вздовж цих позначок болгаркою. Процес розмічування був дуже важким – на нього пішла третина всього часу.

На етапі збирання в нас згоріли два ноутбуки й два телефони. Техніка не витримувала великої кількості металевого пилу в повітрі, а працювати без візуалізації ми не могли.

Робот складається з платформи, ніг, корпусу, рук і рушниці. Кожен із цих елементів можна розібрати, наприклад, відокремити голову від тулуба, а руки розкласти на кілька частин. Це дозволяє в разі необхідності дістатися до електроніки в будь-якому модулі.

article image

article image

article image

article image

article image

article image

Для кожного блоку ми визначили каркасну деталь і в першу чергу вигинали її. Потім приєднували інші деталі, які допомагали створювати форму. Усі блоки спочатку з’єднувалися за допомогою зварювальної прихватки, а вже потім зварювали їх капітально. Після цього відправляли на зачистку й відкладали вбік.

Ми почали з голови робота й відразу зрозуміли, що все робимо правильно: голова виглядала точнісінько як на 3D моделі.

article image

Після голови й каркасу ніг ми зібрали рушницю й перейшли до створення розбірної конструкції тіла. Коли закінчували тулуб і руки, електрики взялися за світло та рухливі елементи в шоломі, на ліктях і плечах.

Наприкінці в нас несподівано виникли складнощі з рушницею. На макеті робот легко тримав її, а в реальності пропорції не дозволяли йому взяти зброю в руки. Тому ми зробили додаткову опору й замаскували її під планшет.

article image

article image

article image

article image

Як ми оживили робота

Робот вміє повертати голову. Але звичайний мотор не впорався б із такою вагою, тому ми використали один із найпотужніших сервоприводів для робототехніки, розрахований на зусилля в 35 кілограмів.

Звичайно, можна було взяти простий мікроконтролер і зашити в нього звичайну програму, яка повертала б голову наліво й направо. Але хотілося більшої реалістичності рухів, тому механізм повороту ми реалізували за допомогою Arduino. У програму було закладено нелінійний алгоритм та інші налаштування, а ще – можливість за допомогою смартфону керувати рухом голови і кольором підсвічування очей, рук і прицілу.

Робот має вологостійку акустику Mystery (така ж використовується на катерах і яхтах) і підсилювач з караоке-системою – до «Молота» можна підключити два мікрофони або електрогітару.

article image

Приціл та лікті ми заливали термоклеєм, який розсіює світло й маскує його джерело. Раніше ми вже експериментували з підсвічуванням аптечки з Half-Life і з’ясували, що цей матеріал ідеально підходить для такої мети.

article image

Уздовж контуру модулів проходить LED-стрічка. У синематику ми бачили, що робот використовує підсвічування на плечах для засліплення противника, тому ми залишили щілину, через яку пробивається світло.

article image

А в очах «Молота» встановлено LED-стрічку, яку закриває фільтр з оргскла, затертий ближче до країв. Саме це створює ефект сяяння в очах.

article image

Як навели красу

Простіше за все було б зачистити, заґрунтувати й пофарбувати робота. Але ми хотіли, щоб він виглядав так, ніби тільки виринув з гущі бою. Для цього потрібно було попрацювати. Ми хотіли, щоб метал іржавів рівномірно й іржа не стала корозійною. Тому ми витратили величезну кількість наждачного паперу, щіток і насадок для дрилю, зачищаючи кожен сантиметр металу вручну.

article image

article image

article image

article image

article image

article image

article image

Фінальним етапом була збірка. Вона зайняла три доби без сну й відпочинку. Це була найскладніша частина проекту. Чого лише було варте встановлення рушниці вагою понад 200 кілограмів!

article image

Зараз робот «Молот» зустрічає співробітників і відвідувачів студії Plarium Kharkiv на ресепшені 8-го поверху.

article image

P. S. Пізніше розробники, локалізатори й саунд-дизайнери з Plarium навчили робота говорити трьома мовами, але про це буде окрема стаття.

Оригінал статті: geektimes.ru.