Операція для Ніни Омелянівни

Навколо нас є ті, хто лишився з бідою сам на сам і дуже потребує допомоги.

Ніні Омелянівні 81 рік, і вона ветеран праці. Ця жінка втратила чоловіка, сина й ледь не позбулася зору. Півроку тому лікарі поставили їй діагноз катаракта обох очей. Єдиним шансом зберегти зір могла стати лише термінова операція.

Волонтери Благодійного фонду Plarium дізналися про проблему Ніни Омелянівни й вирішили їй допомогти. Фонд узяв на себе всі витрати на обстеження та лікування жінки.

Ми навідали Ніну Омелянівну через тиждень після операції з видалення катаракти. Ця жінка з добрими блакитними очима зустріла нас чаєм, печивом і словами:

Ой, як же я вас чекала! Низький уклін і велика дяка всьому вашому фонду й лікарям, що допомогли мені знову бачити, я вже й не сподівалась. Один панотець із нашої церкви ось на Афон поїхав, то я йому записочку передала за ваше здоров’я й процвітання.

Спасибі, Ніно Омелянівно. Як ви почуваєтеся?

Та помаленьку, хвала Господові й вам. Як повернулася з лікарні, то й не впізнала квартиру свою. (Зітхає.) Дивлюся, і крісло зламалося, і на кухні прибрати треба, і квіточки полити, а до операції ж і не бачила всього цього, ніби пелена перед очима.

Ми дуже раді, що у вас відновлюється зір. А як вийшло, що ви зіткнулися з цією бідою?

Розповім-но із самого початку, згадаю молодії роки…
Усе життя я пропрацювала на парфумерному заводі: спочатку на конвеєрі, потім апаратником, далі бригадиром, ну а в 92-му вийшла на пенсію. Любила я свою роботу. І сім’ю любила, та от лишень не стало нікого в мене: чоловік помер, син загинув.
Лише молитва рятує. Сама я, допомоги чекати нема від кого, і один у мене шлях – дім і храм. Прокидаюся спозаранку, читаю молитву та їду на утреню.

Одного разу після служби підійшла до панотця Олександра, він із жінкою стояв розмовляв. Запитала, чи, може, знає якогось очного лікаря, бо бачу кепсько, нібито пливе все переді мною. А ця жінка й була лікаркою. Вона мені каже, щоб я до лікарні на Постишева поїхала й аналізи здала. Я так і зробила, ну а лікарі сказали, що катаракта, тре терміново оперувати, і суму назвали. Пенсія в меня маленька: отримаю квитанції за квартиру, піду заплатити – і грошей як не було. А цьогоріч такий папірець за опалення одержала, що два місяці поспіль на самому хлібі й воді жила.

І думати боюся, що б було, якби ваш фонд мені не допоміг. Слава Богу, що все так добре минуло. Інна Григорівна (лікар Ніни Омелянівни – ред.) оглядала мене після операції й сказала, що тепер бачитиму все! (Радісно сміється.) Переказуйте їй вітання. Щодня молюся за вас. Низький усім уклін і янгола-хранителя вам!

Ніна Омелянівна ще довго дякувала нашим лікарям і волонтерам, показувала свої портрети з дошки пошани та світлини своїх рідних. Ми дуже раді, що в її історії щасливе продовженння.