Свого часу «Правила війни» стали однією з перших (якщо не першою) соціальних ігор, персонажів яких було озвучено. Головним героєм цієї стратегії є генерал Лапідус – запеклий ветеран ядерної війни, батько-командир для мільйонів гравців. З виходом гри за рамки соціальних мереж популярність цього персонажа зросла, а його голос став своєрідним брендом проекту.

«Людину, яка озвучила генерала Лапідуса для російськомовної версії гри, звуть Дмитро Петров. Він актор Харківського державного академічного драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка».

P.: Вітаю, Дмитре! Думаю, командорам буде цікаво почути голос Пустищ. Розкажіть трохи про себе. Як ви стали актором?
Д. П.: Коли я навчався в школі, батьки старанно готували мене до лікарської кар’єри. Я й сам хотів вступати до медичного, але в 11-му класі передумав і вирішив стати актором. До цього я відвідував театральну студію та кіношколу. І так сталося, що вже у випускному (до речі, медичному) класі я трішечки розчарував батька і матір, адже вони досить активно вкладали в мене гроші, оплачуючи навчання на підкурсах. Батьки махнули рукою – мовляв, вступай. [сміється] Я вступив до інституту, закінчив його, пішов у театр і почав ставати актором.

P.: Як давно займаєтеся озвученням? Чи доводилося вам до «Правил війни» озвучувати комп’ютерні ігри?
Д. П.: Озвученням я займаюся вже, напевно, років 10, активно – останні 5 років. «Правила війни» стали моїм першим серйозним проектом, першою комп’ютерною грою. Ця стратегія – моє дітище в плані озвучення. З роботою над нею пов’язано багато приємних вражень і теплих спогадів.

1

P.: Чи довелося вам служити в армії?
Д. П.: Коли я закінчив інститут, мене запросили працювати в театрі. Втрачати півтора роки дуже не хотілося, тому від армії відмазувався як міг. Взагалі я з нею впритул не стикався, але серед моїх друзів є ті, що служили, в тому числі в гарячих точках, так що з розповідей знаю, наскільки це серйозно.

P.: А самі граєте у «Правила війни»? Як давно? Розкажіть про свої враження.
Д. П.: У «Правила війни» граю давно, фактично з самого початку. Як тільки почав озвучувати гру, тут же заліз у Інтернет, створив свою територію – мій сектор називається «Космозоо». Хочеться бувати в «Правилах» частіше, але часу на це, на жаль, не завжди вистачає. Враження від процесу позитивні, проте настав момент, коли через роботу я закинув гру. Але й досі іноді заходжу, вдосконалюю свій сектор. Не раз траплялося, що в мою відсутність «Космозоо» повністю розграбовують. Радує, що зараз з’явилася така опція, як Бункер, куди можна відправляти юнітів.

P.: Який ваш улюблений юніт? Яку стратегію ви обрали: атаку або захист?
Д. П.: Зараз я в основному захищаюся. У плані атаки віддаю перевагу завданням від генерала Лапідуса, на реальних гравців не нападаю.

P.: А вам хотілося б стати персонажем, якого ви озвучуєте? Як це – бути генералом Лапідусом?
Д. П.: Думаю, будь-якому геймеру хочеться стати всемогутнім генералом Лапідусом і мати нескінченну кількість юнітів – захисних, атакуючих, хоча в цьому випадку гра ж може втратити всякий сенс. Якщо твої можливості необмежені – інтрига зникає.

P.: Як ви ставитеся до апокаліптичних загроз майбутнього (ядерна зима, пандемія, повстання комп’ютерів, бунт клонів, вторгнення прибульців)?
Д. П.: Думаю, з розвитком інфраструктури нас може очікувати що завгодно. Крім того, я більш ніж упевнений, що ми не самі, і на інших планетах є життя. Як би там не було, хочеться вірити у світле майбутнє, у те, що на нашій планеті все-таки збережеться життя – або ми знайдемо інші цивілізації, де зможемо будувати колонії і продовжувати існування.

6

P.: Яким ви бачите генерала Лапідуса?
Д. П.: Спочатку мій персонаж був дуже суворим і досить зневажливо ставився до командорів. Потім ми вирішили, що генерал все-таки має залишатися генералом, тобто любити своїх солдат і бути суворим, але його армія, соратники – це команда.

P.: Можете пригадати кумедні історії, пов’язані з грою або безпосередньо з озвученням генерала? Що-небудь, що запам’яталося найсильніше?
Д. П.: Зізнаюся чесно: оскільки іноді буває дуже багато озвучок, залишаються лише враження типу «ми були, ми писали». Насправді, працюючи над «Правилами», ми багато жартували і сміялися, адже частенько траплялися досить кумедні тексти. Класно вийшло з пісенькою Моргани: ми довго думали, як її виконати, намагалися надати генералу Лапідусу певний характер. Зрештою виявилося, що він ще й злегка ловелас. Ми тоді добре повеселилися!

Оригінал статті можна прочитати на порталі Gamer.ru (російською).